ПОНАКРАДАТИ, аю, аєш, док., перех. Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. — То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться! — неласкаво одказав Жук (Панас Мирний, I, 1954, 334); — Свої [пластинки] дешевше цінують [німецькі фашисти], аніж наші! .. — Понакрадали на Україні… (Олесь Гончар, III, 1959, 273);
// у що. Укравши, помістити в різні місця. [1-а дівчина:] Біжу та думаю: коли б хоч борошно не розсипалось, що в рукава понакрадала… (Марко Кропивницький, IV, 1959, 283).
ПОНАКРАДАТИ
Тлумачення слова