ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.
2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки, пальці. Без наперстка шила, та як пальці понаколювала (Словник Грінченка);
// Гострим інструментом і фарбою нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів і т. ін. Адаменківці понаколювали собі груди, і в кожного на грудях зоря, і це був їхній партійний квиток власного взірця (Юрій Яновський, II, 1958, 247); [Романюк:] На руках, на грудях в молодості понаколювали [моряки] собі баришень, тепер постаріли, а баришень змити не можна (Олександр Корнійчук, II, 1955, 204).
3. Настромити багато чого-небудь на щось гостре. Понаколювати чеки.