ПОНАКЛА́ДЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до понакласти;
// понакладено, безос. присудк. сл. Всі ґудзики тужурки були розстебнуті, а в трьох кишенях понакладено всього стільки, що вони випиралися, як торби (Іван Ле, Право.., 1957, 223).
ПОНАКЛАДЕНИЙ
Тлумачення слова