ПОНАЙМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Найняти багатьох. Карній не занехаяв господарства, понаймав наймитів, і хазяйство все кращало (Борис Грінченко, I, 1963, 403); Завів орендар свій невід, сітки, снасті; понаймав робочих і не пускає нікого на своїй часті ловити… (Панас Мирний, I, 1954, 351); По полю пооставались тілько гуляки, що на радощах понаймали музики та й водяться з ними купами, танцюючи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 173);
// заст. Взяти для користування на певний строк за плату багато чого-небудь (ділянок землі, будинків і т. ін.).
2. заст. Віддати в найми багатьох. Наняла я свого Степанка і стала пропитувати, щоб і дівчат понаймати (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 287); — За що ж це мене господь покарав отакими дітьми? Понаймаєш у найми, — года не вибуде, а вдома теж ніякої з їх помочі нема (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 31);
// заст. Віддати для користування на певний строк за плату багато чого-небудь (ділянок землі, будинків і т. ін.).