ПОНАГАНЯТИ, яю, яєш і ПОНАГОНИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Вигнати багатьох звідки-небудь. Понаганяти свиней з города.
2. Пригпати одного за одним або групами куди-небудь багатьох. Повен двір овець.. понагонив (Словник Грінченка).
3. безос., розм. Нарости, утворитися (про гулі, пухлини, набряки і т. ін.). — Ще не заклеєний [конверт]. А чим би його… — Як чим? А глеєм! Там на ’дній вишні, як кулаки, понагонило (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 291).
4. розм. Непомірно збільшити розмір чого-небудь (плату, ціпи).