ПОНАДИМА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Надути повітрям, газом багато чого-небудь. * У порівняннях. Вони [руки] так попухли, наче хтось понадимав їх (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 164);
// Натягнувши, розпрямити багато чого-небудь (вітрила, одежу і т. ін. — про вітер).
2. Збільшити в об’ємі напруженням (жили, м’язи і т. ін.).