ПОНАДРИВАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Надірвати багато чого-небудь; надірвати щось у багатьох місцях. [Герасим (запирає двері, виймає гроші і розглядає):] Прямо як настоящі [справжні], і не пізнав би, коли б не понадривав сам краї (Карпенко-Карий, I, 1960, 390);
// Відірвати невеликі шматочки від багатьох предметів.
2. перен. Від надмірних зусиль, перенапруження пошкодити собі що-небудь. Кат їх батька зна, над чим таким важким.. животи вони понадривали? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 184); Понадривати голоси.