ПОНАБРЯКАТИ, ає, док.
1. Набрякнути (про частини тіла, місця на тілі). Максим запримітив, як понабрякали у свахи очі та яка вона заплакана (Любов Яновська, I, 1959, 356); Щоб добути її [глини] кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями.. Пальці понабрякали йому, як граблі (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 74).
2. Набратися соком, набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.). Розцвітає природа, розвивається. Груші, вишні так он понабрякали вже (Архип Тесленко, З книги життя. 1949, 87).