ПОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помити. За тією горбиною.. стирчали оточені колючим терном, обвітрені й помиті дощами руїни (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 33);
// у знач. прикм. Біла скатірка на столі та помиті лави аж сяли чистотою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53); Врешті коли уже час настав їм додому вертатись, Мулів вони запрягли й поскладали одежу помиту (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 116).
ПОМИТИЙ
Тлумачення слова