ПОМУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помужніти. Наталка не могла одвести від нього очей. І свій,.. і в той же час якийсь страховитий [страховидний], помужнілий, в оцій кудлатій.. папасі (Олесь Гончар, II, 1959, 88).
ПОМУЖНІЛИЙ
Тлумачення слова
ПОМУЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помужніти. Наталка не могла одвести від нього очей. І свій,.. і в той же час якийсь страховитий [страховидний], помужнілий, в оцій кудлатій.. папасі (Олесь Гончар, II, 1959, 88).