ПОМУТНІТИ, іє, док.
1. Стати мутним, непрозорим. Вода помутніла;
// Стати менш яскравим. Потроху весняне сонце помутніло і не так нахабно заглядало в вікно (Юрій Яновський, I, 1958, 186).
2. Стати невиразним, розгубленим (про очі, погляд і т. ін.). Лев-дідуган на світі довго жив.. І ноги трусяться, і очі помутніли, — Зовсім нікчемний став (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 103); Оченята його помутніли і бачили гірше (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 122).
3. перен. Втратити ясність, чіткість, гостроту (про розум, свідомість і т. ін.).
♦ Помутніло в очах (у голові) у кого, кому і без додатка, безос. — хтось опинився у стані, близькому до непритомності. Коли побачив [Кузьма], що Василька нема вже в балці й попереду вже не видно, у нього помутніло в очах (Петро Панч, II, 1956, 195); Тетяна Павлівна зблідла. В очах помутніло (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 303); Остапові помутніло в голові, корчі зводили руки, забило дух (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 343).
4. перен. Втратити виразність, чіткі обриси. І помутнів йому світ (Яків Баш, На.. дорозі, 1957, 22).