ПОМУЛЕНИЙ

ПОМУ́ЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до помулити;
//  у знач. прикм. Де-не-де з повіток, з ожередів соломи стирчали голі помулені ноги (Андрій Головко, I, 1957, 78).