ПОМУДРУВАТИ, ую, уєш, док., розм.
1. над чим і без додатка. Напружено обдумувати що-небудь якимсь час. Над новою думкою, яка так схвилювала Леоніда Іва новича, все одно помудрувати доведеться (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 228); В годину дозвілля приємно помудрувати над кросвордом (Літературна Україна, 18.VI 1965, 4).
2. Те саме, що схитрувати. Ригорович захотів помудрувати і, щоб з першої пори загнуздати пана сотника по-своєму, щоб не дуже бришкав проти писаря, написав по-своєму (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 221).