ПОМУЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
1. Мучитися якийсь час. Три дні помучився [Степан] .. та й віддав богу душу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70); Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. — Хай помучиться хоч у сні перед волею (Михайло Стельмах, II, 1962, 231); Помучитись прийдеться З усім тим [перекладом] не на жарт (Леся Українка, I, 1951, 38); Катрі з великим клунком важко й протиснутися на тротуарі.. То, помучившись трохи, звернула за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 385).
2. Змучитися (про всіх або багатьох). Часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи де-будь у холодку, Митро.. починав оповідати нам казку (Іван Франко, I, 1955, 260).