ПОМОРИТИ, морю, мориш, док., перех.
1. Заморити (у 1 знач.) всіх або багатьох. Де взялася на людей морія [мор], Поморила дев’ять братів милих, Зосталася.. ненька (Леонід Первомайський, Слов. балади, 1940, 61);
// рідко. Отруїти всіх або багатьох. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці.., Що замуж [заміж] за старих ходили І мишаком їх поморили (Іван Котляревський, I, 1952, 140).
2. перен., розм. Довести до виснаження, знемоги усіх або багатьох. Щоб не поморити голодом сім’ї, Млипковський пускавсь на хитрощі; виїжджав найнятими кіньми з дому до першого села, просив у батюшки усякої харчі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 183).