ПОМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поморозити 1, 3. Обвішали [панни] стіни й вікна кругом гірляндами та вінками з дубового листу,.. гвовдиків, та чорнобривців, та ласкавців, ще не поморожених досвітніми холодами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); — Хочу віднести червоноармійцям оце [онучі]… Там один такий молоденький, поранений… І ноги геть чисто поморожені (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 30).
ПОМОРОЖЕНИЙ
Тлумачення слова