ПОМО́РХЛИЙ, а, е. розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до поморхнути.
2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Словник Грінченка); Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба.., озирнувся різкіше, ніж дозволяв йому прожитий вік (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 138).