ПОМОЛОДІЛИЙ

ПОМОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помолодіти. Марті здавалося, що вона все іще бачить, як він біга по хаті з помолоділим зразу обличчям (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 298); Ще струни золоті бриніли, А Київ навкруги мовчав, Коли, нараз помолоділий, Чайковський Лисенка обняв (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 25); На ньому був новий костюм,.. свіжа сорочка, він був чисто виголений і помолоділий (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 190);
//  у знач. прикм. Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (Павло Загребельний, Диво, 1968, 15);  * Образно. Наче хтось невидимий ласкаво гладив теплою рукою помолоділу землю (Петро Колесник, Терен.., 1959, 35).