ПОМОКРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помокріти:
// у знач. прикм. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу,.. довга тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні (Панас Мирний, III, 1954, 11).
ПОМОКРІЛИЙ
Тлумачення слова