ПО́МІСНИ́Й, помісна, помісне. Прикм. до помісь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука і життя, 8, 1956, 32); Помісні курчата краще виживають (Птахівництво, 1955, 9).
ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помістя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (Історія СРСР, I, 1957, 96).