ПОМІЩИЦЬКИЙ

ПОМІ́ЩИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до поміщик. Ми пам’ятаємо, що Пушкін належав до поміщицького класу і що цим пояснюється багато протиріч у його світогляді. Але великий він тим, що умів підноситися над своїм класом (Максим Рильський, X, 1962, 21); Поміщицька родина;
//  Належний поміщикові, поміщикам. Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми (Михайло Стельмах, I, 1962, 461); Друга [частина села] — Ставище — розкидалась понад ставком навпроти тодішнього поміщицького парку та винокурні (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 13);
//  Який працює у поміщика, обслуговує його. Дід Сазон Хомутенко наймитував у поміщика Бразуля і при цьому проявив деяке революційне ставлення до степового вампіра-магната, а саме у 1905 році під час селянського заколоту тріснув у пику поміщицького управителя Санька так, що того водою одливали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 150).