ПОМІРКУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Обдумавши що-небудь, зробити певні висновки. Онися поміркувала, що Прокіп робить добре, плати не візьме (Нечуй-Левицький, III, 1956, 189); Поміркувала й сама Ворона, що крик і плачні до чого не доведуть (Іван Франко, IV, 1950, 74).
2. над чим, про що і без додатка. Заглибитися думками в що-небудь, глибоко обдумати щось;
// Розміркувати щось. Поміркувавши, скільки-то припаде на кожного з тих двох перепеличок, він одрізав тільки ніжку од курчати й узяв на тарілку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 47); А красти?! Так чесні люди не роблять! Ти собі поміркуй: за такі речі тебе всюди вигнали б, і ти.. пропав би (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); — Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (Михайло Стельмах, I, 1962, 440); Здається, ніяк не вирішиш, а посидиш, поміркуєш, і, дивись, вирішив! (Олесь Донченко, V, 1957, 206).
3. з ким, між ким і без додатка. Обмінятися думками з приводу чогось, обговорити що-небудь з кимсь. — Коли так, то, по людському звичаю, заміняймо святий хліб, а потім трохи між собою поміркуємо, — сказав батько (Нечуй-Левицький, III, 1956, 37); Ото поміркувала я з дітьми, Піду, думаю [до Храпка]. І його, знаєте, старшого взяла (Панас Мирний, V, 1955, 186); Ми поміркували з Марусею, і я записав усі її поради (Олесь Донченко, Перемога… 1949, 19).
4. Міркувати якийсь час. Поміркував Андрій, далі взяв бумагу, забрав свою одежину та й пішов із села (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 445); Ще поміркував [Брюховецький] трохи, ходячи (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 184); Йдучи вулицею, Береза думав про те, що йому треба поголитись, привести до порядку одяг.. Для цього потрібні гроші, тому, поміркувавши, він попрямував до Залізняка (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 270).