ПОМІЧНИЦЯ

ПОМІЧНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до помічник. Було б мені дуже мило, коли б я могла бути Вам у чому-небудь справжньою помічницею (Леся Українка, V, 1956, 81); Тридцять дві комсомолки, мої щирі подруги, надійні помічниці, — завзятий веселий бойовий колектив (Хлібороб України, 4, 1969, 12); Скінчивши сім класів, вона пішла на станцію — спочатку працювати прибиральницею, потім помічницею в пакгаузі (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 207); Преса на чолі з «Правдою» є бойовою помічницею партії у боротьбі за створення матеріально-технічної бази комунізму (Комуніст України, 5, 1962, 31); Давно вже занедужала помічниця начальниці, довго слабувала та оце недавнечко й померла (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 348).