ПОМІЧЕНИЙ

ПОМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помітити. Зв’язковий.. розповів, що наші вибили німецький заслін, помічений вночі Красовим (Іван Багмут, Записки.., 1961, 34); Не помічений ним Сергій спинився за три кроки, не спускаючи на землю чемодана (Василь Козаченко, Нові потоки, 1948, 4); Женьшень відомий людству вже близько 3 тисяч років тому, коли булипомічені його цілющі властивості (Наука і життя, 3, 1956, 28); В одних [курей] крильця помічені чимось червоним, а в других шийки обведені школярським фіолетовим чорнилом… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 89);
//  у знач. прикм. Помічена падуча зірка зараховувалася тій з дівчаток, яка перша помітить, «зловить» її (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 27); — Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243);
//  помічено, безос. присудк. сл. — В народі давно вже помічено… Доки пташка сидить на гнізді, ніколи її не зачепить [шуліка]… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 311).