ПОМЕСТИ́, ету, етеш, док.
1. перех. і без додатка. Почати мести.
2. неперех., перен., розм. Швидко побігти. — Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 112).
ПОМЕСТИ́, ету, етеш, док.
1. перех. і без додатка. Почати мести.
2. неперех., перен., розм. Швидко побігти. — Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 112).