ПОМЕРКИ, ів, мн.
1. Відсутність світла, освітлення; темрява, морок. Кругом померки; світла немає (Панас Мирний, I, 1954, 339).
2. Неповна темрява, напівморок. — Товаришу комбриг, — квапливо заговорив зв’язківець, обличчя якого важко було розгледіти в номерках (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 13);
// Напівморок після заходу сонця; сутінки, присмерк. В вечірніх номерках його кругле лице тілько чорніло (Панас Мирний, IV, 1955, 128); Якийсь прозорий, голубий серпанок Оповиває гори і поля… І не збагнеш — чи настає світанок, Чи померки (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 121).