ПОМЕРХНУТИ і ПОМЕРХТИ, хну, хнеш, док.
1. Утратити яскравість, блиск (про джерело світла); потьмяніти. Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 18);
// Утратити блиск, свіжість; поблякнути. Тут були старовинні поламані свічада, ікони, на яких померхли фарби (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 93);
// Стати сумним, похмурим. Поглянула я тоді.. на його: червоний, обдутий якийсь він, очі в його якось померхли… (Марко Вовчок, I, 1955, 277).
2. перен. Стати невиразним, неясним, нечітким. Павло сам довго не міг заснути, увесь виповнений думками й о́бразами, що навіть померхли вже були в останній час (Андрій Головко, II, 1957, 416).
3. перен. Утратити значення, важливість. Ореол над ним дуже швидко померхне (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 261).