ПОМЕ́РХЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до померхнути.
2. у знач. прикм. Який утратив яскравість, блиск; який потьмянів. Все воно [ювелірні речі] було витерте і старе, з слідами рук хазяїв, тепер вже мертвих, і той померхлий метал ховав у собі багато історій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 404).
3. у знач. прикм. Який світиться тьмяно. Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували.. бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні (Олесь Гончар, I, 1954, 471).