ПОМЕ́РК, у, чол., розм., рідко. Те саме, що померки. Земля, укрившись темно-сизим померком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Панас Мирний, IV, 1955, 87); Померк ішов на гори, виповзав з долин, випростувався в одвічній тиші, померк наповзав на очі Яреми, і вони поволі закрилися (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 374).
ПОМЕРК
Тлумачення слова