ПОМЕРА́НЕЦЬ, нця, чол. Те саме, що помаранча. Конду поховали в зеленім садочку, Під померанцем, в темнім холодочку (Метлинський і Костомаров, Тв., 1906, 56); Запахло миртами, цвітом померанців (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313); В темнім лісі померанці світять золотом червоним, а оливи кучеряві сріблом криють всі левади (Леся Українка, I, 1951, 396); * У порівняннях. Він вискакує з рівчака. Пофарбовані.. ноги жовтогарячі, як померанці (Олесь Донченко, II, 1956, 305).
ПОМЕРАНЕЦЬ
Тлумачення слова