ПОЛИНЯТИ, яю, яєш, док.
1. тільки 3 ос. Втратити попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти, поблякнути. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 370); Обступили [дівчата] і милувалися з хустки.. — Дуже гарна. Аби не полиняла тільки (Андрій Головко, I, 1957, 108); * Образно. Полиняли мої яскраві спогади, як давній, залежалий, цвілий крам (Степан Васильченко, II, 1959, 31).
2. перен. Втратити свіжість; збліднути, змарніти. Полиняло моє личко. Як квіт у морозі (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 33).
3. тільки 3 ос. Те саме, що вилиняти 2. Сірий заєць, полинявши і вкрившись новою шерстю, котра його гріла й допомагала бути непомітним, — знову став подобатися собі (Євген Гуцало, З горіха… 1967, 192).