ПОЛИ́ГАЧ, а, чол., розм. Помічник, спільник у яких-небудь діях (з негативним відтінком). Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас [ткачів] запріг облудою в ярмо (Павло Грабовський, I, 1959, 247); Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв’язали йому руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 430).
ПОЛИГАЧ
Тлумачення слова