ПОЛИ́ЧНЕ, ного, сер., юр. Речовий доказ. — Що воно за суддя? Який він суддя? У вас, — каже, — нема ні свідителів [свідків], ні поличного (Панас Мирний, III, 1954, 355).
♦ Піймати (спіймати) з поличним — застати кого-небудь на місці злочину; зловити на шкоді.
ПОЛИЧНЕ
Тлумачення слова