ПОЛУЩЕНИЙ

ПОЛУ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до полущити.

2. у знач. прикм. Який полущився. — Рукава закочені, обличчя полущене від сонця… (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 180).