ПОЛУПИ́ТИСЯ, лупиться; мн. полупляться; док., розм.
1. Облупитися у багатьох місцях. Комора побита зимньою негодою.., полупилася (Панас Мирний, III, 1954, 101); Тепер ясно було видно, що танк горів — на ньому полупилася фарба (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 208); Смутний, худий, загорів [парубок], ніс полупився (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 3).
2. Вилупитися з яєць (про багатьох пташенят).