ПОЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. Який полупився (у 1 знач.). То був низенький, опецькуватий хлопець з круглим, як паляниця, засмаженим і полупленим на сонці лицем (Степан Васильченко, I, 1959, 149); Ми рушили до крамнички, яку тут чомусь звали «Голубим Дунаєм», хоч вони була й зовсім не голуба, а зелена та ще й полуплена (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 179).
ПОЛУПЛЕНИЙ
Тлумачення слова