ПОЛУНИЧНИК

ПОЛУНИ́ЧНИК, а, чол.

1. Ділянка землі, засаджена кущами полуниць.

2. Наливка, напій, пригот. з полуниць. Полуничник. Напій приготовляють так само, як і аґрусівку (Українські страви, 1957, 371).