ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, чол., заст. На Україні у XVII — XIX ст. — міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма;
// Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Давав полумацьок вівса (Словник Грінченка); * У порівняннях. Бідні були дівчата. Без.. маєтку,.. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (Іван Франко, III, 1950, 97).
ПОЛУМАЦЬОК
Тлумачення слова