ПОЛУ́ЧЧАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко.
1. Стати кращим, поліпшати;
// безос. Змінитися на краще, покращати (про стан здоров’я). — Та їй [Марусі], здається, трохи получчало: буде здорова! (Марко Вовчок, I, 1955, 235).
2. Погарнішати, покрасивішати (про зовнішній вигляд). — Дивись, який став! Як получчав! Бач, радується! (Марко Вовчок, VI, 1956, 243).