ПОЛОЖЕНИЙ

ПОЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до положити. Підвівши праву руку, взяв [цар Соломон] нею положену обік себе на гаптованій подушці невеличку чорну паличку з великим, блискучим діамантом на кінці (Іван Франко, IV, 1950, 130); Скиндячки на головах усе по-харківськи положені, коси у дрібушки позаплітувані (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 17);
//  діал. Розташований. Ми переїхали до Кімполунга, малого провінціального містечка, чудово положеного між горами (Ольга Кобилянська, III, 1956, 556);
//  положено, безос. присудк. сл. Неважке чиновниче збіжжя зложене було у невеличкий чемодан і положено у ногах поштаря (Панас Мирний, I, 1949, 389); Поле поорано, поле зскороджено; Повне і чисте зерно В землю, дощем перелиту, положено, Поки не встане воно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 352).