ПОЛОВИК 1, а, чол., рідко. Килимова, з грубої тканини і т. ін. доріжка для покривання підлоги. На покуті образи блищать, стіни в килимах, на, фарбованій підлозі вовняні половики (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 331); Чисто [в каюті], прибрано, все аж блищить. Вікно вимите, ніде ні порошинки, біля порога новенький половин (Олесь Донченко, II, 1956, 124).
ПОЛОВИК 2, а, чол., діал. Різновид яструба. Вгорі кружляв хижокрилий половик, піднімався високо, бив крилами, закручував щораз менші круги й пропадав у хмарах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); Ішов [Тимофій],.. коли раптом побачив, як половик з неба шугнув на маленького зайчика і схопив його своїми пазурами (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 95); * У порівняннях. Неначе половик, що з найбільшої висоти задержує в оці між травою захований дріб, так і Домніка слідила за молодими людьми (Ольга Кобилянська, II, 1956, 124).