ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до половіти 1;
// у знач. прикм. Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (Іван Франко, VIII, 1952, 339); За гребенем половіючих хлібів з’явиться солом’яний бриль агронома (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 59).
ПОЛОВІЮЧИЙ
Тлумачення слова