ПОЛОСКА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням полоскати.
2. Лікарський, освіжаючий і т. ін. розчин, настій або відвар для промивання рота, зубів і горла. Смугляві арабки.. подають полоскання для рота, італійки — панчохи, черкешенки — туфлі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 340); З 13 джерел [у Трускавці].. шість використовуються для ванн, полоскань і сім — для внутрішнього вживання (Наука і життя, 5, 1965, 54).