ПОЛОНИ́НКА, и, жін. Зменш.-пестл. до полонина. Ой піду я в полонинку білі вівці пасти (Коломийки, 1969, 58); Яка ж тота полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320); От і полонинка ся. Аж сміється, зелена (Гнат Хоткевич, II, 1966, 138).
ПОЛОНИНКА
Тлумачення слова