ПОЛО́НКА, и, жін., розм. Те саме, що ополонка. — Сам же я ту полонку рубав, Коня напував (Павло Чубинський, III, 1872, 298); Сміється баба з себе, а там зведе й на других баб, як там дід бабу полюбив, що у полонці втопив (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 28).
ПОЛОНКА
Тлумачення слова