ПОЛОНІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до полонізувати.
2. у знач. прикм. Який полонізувався. Організація [«Руський собор»] складалася з полонофільської частини української буржуазної інтелігенції і полонізованих потомків українських магнатів (Історія УРСР, I, 1953, 438).