ПОЛОНЕ́З, у, чол. Урочистий бальний танець із тридольним розміром, що походить від польського народного танцю. Колись, по-стародавньому обутий І вдягнений, він полонез водив (Максим Рильський, II, 1956, 104);
// Музика до цього танцю, музичний твір у ритмі цього танцю. Після того, як Евеліпа пішла, Ганна ще програла полонез і закрила рояль (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 95); М. Вербицький написав багато хорів, 8 симфоній-увертюр і 2 полонези для симфонічного оркестру (Мистецтво, 6, 1955, 46); А метелиця шумить, замітає пісні, замість них народжується бентежний полонез Огінського (Михайло Стельмах, I, 1962, 8).
ПОЛОНЕЗ
Тлумачення слова