ПОЛОНЕ́НИК, а, чол. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв’язали обох полонеників, прив’язали їх до коней і погнали (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 50); Великі монголо-татарські кочові феодали.. експлуатували феодально залежних дрібних скотарів, а також полонеників-рабів, захоплених під час воєн (Історія УРСР, I, 1953, 99).
ПОЛОНЕНИК
Тлумачення слова