ПОЛОМІНЬ, меню, чол., заст. Полум’я, пломінь. Метелик влетів у самий поломінь. Трісь! Отеє ж йому й смерть! (Леся Українка, III, 1952, 475); Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Юрій Яновський, II, 1958, 161); * Образно. Ходив [Кирило] по хаті великим та легким кроком, наче злість одривала його од землі, і дув на поломінь злості, щоб роздути в пожежу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); * У порівняннях. [Маріам:] О, як недовірки любити вміють! Як поломінь, палка у них любов! (Леся Українка, II, 1951, 117).
ПОЛОМІНЬ
Тлумачення слова