ПОЛОМ’Я, я, сер., рідко. Те саме, що полум’я. Він [вовк] до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полом’я кудлатий хвіст обтрусить (Євген Гребінка, I, 1957, 71); У полом’ї, повішані На кроквах, чорніють Панські трупи. Горять крокви І падають з ними (Тарас Шевченко, I, 1963, 119); * У порівняннях. Тільки б про нього що сказати, то й замовчить, задумається [Оксана] і так якраз як полом’я.. зачервоніється (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 431).
ПОЛОМ’Я
Тлумачення слова